Для молодшого шкільного віку
Езоп
Настала осінь. Розм’якла від дощів земля. Селянин запріг коней та й поїхав сіяти озимину. Орав до полудня поле, спини не розгинаючи, потім засіяв і заборонував. Додому повернувся вже поночі.
– Де ти так забарився? – питає його жінка.
– На полі; хоч і натомився дуже, але з усім упорався. Посіяв пшеницю, і, коли буде добра погода, матимемо добрий урожай.
Потому селянин повечеряв смачно й ліг спати. Взавтра знову подався на поле – полагодити огорожу, аж бачить: зграя журавлів хазяйнує на ньому – дзьобає пшеницю.
Заболіла орачеві душа, і він закричав розпачливо:
– Хіба для вас я сіяв? Ну, начувайтеся! І заходився ставити на полі сільця.
– Агей, ходіть-но сюди, побалакаємо! Але журавлі налякалися й не підходили. Тоді орач полагодив огорожу та й подався додому. А вдосвіта знову попростував на поле.
– Ану ж гляну, хто там упіймався… А глянувши, зрадів:
– Так вам і треба, поганці! Що заробили, те й маєте!
В кожне сільце впіймався журавель. Орач почав їх виплутувати й кидати в мішок. Коли це підходить до одного сільця, а там, замість журавля, – чорногуз.
– Що ти тут робиш? – питає орач.
– Ой, чоловіче добрий! – залементував чорногуз. – Відпусти мене на волю. Не карай мене. Я не журавель, я не дзьобав твого зерна. Я чорногуз, їм черв’яків, гадюк та рибу. Ніколи й зернини в рот не клав, не порпався на твоєму полі. Я спокійний і поважний птах, добрий господар і нікому не чиню зла. Поглянь на мене – я не такий, як журавлі, я іншого кольору. Тож відпусти, благаю тебе! Присягаюсь – я ніколи не робив тобі шкоди.
– Може, ти й справді не журавель і не дзьобав зерно на моїм полі, – каже орач. – Може, й справді ти чорногуз, спокійний і поважний птах. Але чому ти був поміж них? Я спіймав тебе на своєму полі, як і журавлів. То й тебе спіткає їхня доля, не нарікай і не проси.
Але сказав так орач, аби тільки налякати чорногуза, бо знав, що той і справді не робив шкоди. І, зібравшись додому, випустив птаха ще й напутив:
– Лети собі здоровий, та більше не водися з такими, а то трапиш у халепу. Цього разу тобі пощастило, а вдруге може не так скінчитися. Отож водися завше з гарними й поважними птахами, а від поганих тікай подалі. Затямив?
Переляканий чорногуз полетів до свого гнізда. Відтоді він, забачивши журавля, летить від нього геть.