Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Ганс Крістіан Андерсен
Ішов солдат по дорозі: раз, два! раз, два! Ранець за спиною, шабля при боці. Йшов він додому з війни. По дорозі пострічалась йому стара відьма. Вона була така противна: нижня губа в неї звисала аж до грудей.
— Добрий вечір, солдате! Ач яка в тебе славна шабля і великий ранець, ти справжній солдат! Ну, одержиш ти зараз грошей, скільки захочеш!
— Дякую тобі, стара відьмо! — сказав солдат.
Езоп
Якось на зеленому схилі гори пасся гарний золоторогий олень. Був теплий, погожий осінній день. Та, на лихо, помітили оленя мисливці й помчали до нього. Олень теж побачив мисливців, але тоді вже, коли ті, цілячися з луків, підступилися близько.
«Лишенько моє, тепер ніяк утекти до лісу! – подумав олень. – Ану ж бо сховаюся в отому винограднику».
Езоп
Мала одна жінка гарненьку білу курочку, лагідну, мов ягнятко.. Ходила собі білявка подвір’ям, дзьобала черв’яків та пила воду з калюжки. Щодня опівдні залазила в своє гніздо й довго там сиділа, а тоді вистрибувала звідти й кудкудакала на всю околицю, б’ючи крилами:
– Ко-ко-ко! Ко-ко-ко! Господине, я знесла тобі яєчко! Ходи забери. Лише рік тому сама я вилупилась з яєчка, а відтоді, як уперше знеслася, день у день дарую тобі яєчко. Ко-ко-ко! Ко-ко-ко!
Брати Грімм
У дрімучому лісі жив бідний дроворуб. Дружина в нього померла, і залишилось двоє дітей. Хлопчика звали Гензель, а дівчинку — Гретель. Довелося дроворубові одружитися удруге. Жив він у злиднях, а коли все в тій країні подорожчало, то не міг навіть на шматок хліба заробити.
Брати Грімм
Жила-була маленька, гарненька дівчинка, така гарненька, що хто не гляне на неї, — кожному вона сподобається. Але найбільше від усіх любила її бабуся, вона готова була їй все віддати. Одного разу подарувала їй бабуся червону оксамитову шапочку. Шапочка ця дуже личила дівчинці, і ніякої іншої вона носити не хотіла, тому й прозвали ту дівчинку Червоною Шапочкою.
Якось мати й каже Червоній Шапочці:
Брати Грімм
У одного мельника було три сини, а в господарстві був млин, ослик і кіт. Сини мололи, ослик возив зерно та борошно, а кіт, звісно, ловив миші.
Коли мельник умер, сини поховали його і почали спадщину ділити.
Старший узяв собі млин, середущий – осла, а молодшому дістався кіт.
Езоп
Настала осінь. Розм’якла від дощів земля. Селянин запріг коней та й поїхав сіяти озимину. Орав до полудня поле, спини не розгинаючи, потім засіяв і заборонував. Додому повернувся вже поночі.
– Де ти так забарився? – питає його жінка.
– На полі; хоч і натомився дуже, але з усім упорався. Посіяв пшеницю, і, коли буде добра погода, матимемо добрий урожай.
Потому селянин повечеряв смачно й ліг спати. Взавтра знову подався на поле – полагодити огорожу, аж бачить: зграя журавлів хазяйнує на ньому – дзьобає пшеницю.
Шарль Перро
Одному бідному лісорубові так набридло дрова рубати та з лісу їх тягати, що він не один уже раз іаяв усіх злих і добрих чарівниць за їхню байдужість до його долі.
От стоїть він якось у лісі, нарубавши чималу в’язку дрівцят, і своїм звичаєм нарікає на долю: скільки вже років він лидарює, а ніхто ніколи ще не виконав жодного його бажання!
А слід сказати, що хоч добра у нього було мало, зате бажань — дівати нікуди.
Езоп
Якось запріг селянин волів, навантажив воза пшеницею та й повіз до міста продавати.
– Не щастить нам сьогодні, – каже половий віл до чорного. – Віз важкий, та ще й під гору його тягти…
– Нічого, – відповідає чорний. – Всенький ранок у місті відпочиватимемо та й повернемось упорожні.
Езоп
Жив колись у темному лісі могутній красень лев. Коли він обходив свої володіння, всюди навкруги тріщало гілля, трава хилилася й звірі ховалися в нори.
Та минав час, лев старішав, підупадав на силі, і врешті настала година, коли він так охляв, що й на ноги звестися не міг.
– Що ж мені тепер робити? – журився лев.- Полювати не можу, годувати мене нікому; їй-право, сконаю з голоду, гірка моя доле!