Сорока.
Ви бачили? Ви чули?
Зима прийшла до нас!
І білим снігом вкрила
І ліс, і луг нараз!
Вставайте, поспішайте!
Навколо білий сніг!
Сніжок м’який, легесенький
Вночі на землю ліг!

Білочка.
Ой! Як гарно! Справді диво!
Сніг пухнастий і легкий!
Стало всюди так красиво,
Ліс здається чарівним!

Синичка.
Ой, зима вже на порозі!
І прийдуть суворі дні.
Холод й голод теж в дорозі.
Стало страшно шось мені…

Білочка. А ти не бійся і не журися, перезимуємо!

Синичка. Це тобі добре казати — перезимуємо, у тебе харчів багато, хатка тепленька, а що мені робити? Ми ж не вміємо запаси робити, нам від голоду доведеться загинути у люті холоди.

Сорока. Правда-правда, великим пташкам також важко. Ось мені, наприклад. Я до людських осель тулюсь зимою, там хоч крихітку знайдеш, не те, що в лісі, коли снігу повно…

Синичка. Я й кажу, а Білочка не вірить.

Білочка. Я просто не уявляю, як ви зиму перебудете без їжі. Хіба це можливо?

Сорока. Важко, звичайно, але можливо.

Синичка. А в сніжні й холодні зими з десяти синичок залишається лише одна. А інші гинуть від голоду і холоду. Ось така наша доля.

(Виходять діти. Вони несуть годівнички і хочуть розвішувати)

1-й учень. Бачиш, як навколо гарно, а пташки не радіють, замовкли і не співають.

 1-а учениця. Не співають, бо не до співу. Нас зима захоплює красою і чарами, а птахам холодно і голодно в такий час. Тому ми й прийшли сюди, щоб їм допомогти.

 2-й учень. І не з порожніми руками, а годівнички принесли. Зараз прикріпимо до гілок та кри­хіток насиплемо.

2-а учениця. Ось я й зерна з різних бур’янів назбирала, буде їм що попоїсти!

(Діти прикріплюють годівнички ,насипають корм)

1-й учень. Бачите, яка у мене годівничка? Це мені тато допомагав зробити.

 2-а учениця. А у мене ось яка! Я з братом робила.

1-а учениця. А я сама. Подивилась у журнал, а там всяких багато. От я й вибрала, що сама могла зробити.

 2-й учень. І я зробив сам. Погляньте, яка гарна, правда?

Діти. Гарна. Правда, гарна, молодець!

2-й учень. А в дітей також є різні годівнички, вони на свято сьогодні принесуть, щоб показати, яку хто зробив, а потім розвісять у своїх дворах, у шкільному садку. Зараз підгодуємо пташок, то навесні вони нам допоможуть шкідників знищити, правда?

Діти. Звичайно. І гусінь знищать, і комах різних поїдять, а рослинки будуть добре рости.

 2-а учениця. Урожай багатий люди зберуть. Тому що пташки — наші пернаті друзі, їх треба шкодувати, допомагати їм потрібно.

1-а учениця. От і все. Розвісили годівнички, корм понасипали. Зробили добре діло, тепер гуляти можна сміло!

(Діти йдуть, а до годівничок підходять Сорока і Синичка, Білочка). 

Сорока. Ой, які діти молодці! Це ж так здорово!

Білочка. Ага, чудово придумали! Які турботливі!

Синичка. Справжні друзі! Не дадуть пропасти у зимові холоди! Давайте їм подякуємо, вони нас почують.

 Всі. Щиро дякуємо за турботу! (Йдуть зі сцени)

(Діти вибігають на сцену)

2-й учень. Ви чули, чули?

1-й учень. Що чули?

2-й учень. Нам пташки подякували!

2-а учениця. І нічого смішного, а справді подякували! Я також чула!

 1-й учень. А чого б і ні? Ми ж для них зробили добру справу, а вони усім сердечком вдячні, це ж нормально.

2-й учень. А мені приємно і хочеться ще зробити щось хороше і корисне, щоб іншим від цьогс було добре.

 2-а учениця. Тому саме час розглянути дитячі роботи. Адже сьогодні всі принесли годівнички. Хай кожен покаже свою і розкаже, чим він пташок підгодовує, як насипає в годівничку корм і коли. Згода?

(Діти виходять на сцену по одному зі своїми годівничками, розказують, як їх кріплять, чим годують пташок. Хто допомагав робити годівнички).

2-й учень. А ви знаєте, що синички люблять сало? Тільки от давати їм треба зовсім свіже сало, не підсолене, тому що від солі пташка загине.

 2-а учениця. А ви знаєте, що синички люблять гарбузове насіння? Тому давайте їм гарбузового насіння, хоч трішечки!

1-йучень.А ви знаєте, що чорного хліба пташкам також не можна давати, тому що він для них кислий і пта шечки можуть загинути.

 1-а учениця. Давайте пташкам насіння різних рослин, ягоди, крихти білого хліба, свіже сало, не солене! Добре вони їдять і мілко подрібнені овочі, яблучко. Не викидайте у смітник відходів, краще віддайте пташкам!

 2-й учень. Ось яку хорошу роботу ми всі зробили, а зараз час і повеселитись. Бо знаєте, як кажуть? Зробив діло — гуляй сміло!

2-а учениця. Що ж, можна і погуляти! Давайте поспіваємо, потанцюємо, а потім підемо сніговика робити, ось тільки снігу підкине зима!

(Діти виконують номери художньої самодіяльності. Пісні про зиму, танці, читають гуморески і вірші).

3-й учень. Ну, ми вже розказали, проспівали і протанцювали, що знали, а тепер пора надвір. Там зима розгулялась і нас до себе запрошує! Гайда!

(На сцені змінюється декорація. Діти качають сніговика з вати, закачують за завісу, вовтузяться там, а на сцену виходить Сніговик, діти з галасом біжать за ним).

4-й учень. Ви бачили таке диво? Звичайно ж, ні! Ми качали, качали сніг, зробили сніговика, а він взяв і ожив!

Сніговик.
Я такий Сніговик, що стояти не звик.
Я великий такий! Я — ожив! Я— живий!
Бо холодна зима і тепла вже нема,
А біленький сніжок ліс засипав й лужок!
І мене із сніжку роблять в пору таку.
Хай кружляє сніжок, а ми всі у танок!

 Всі танцюють зі Сніговиком на сцені. Виходить Зима у білому вбранні й усі завмирають). 

Зима. А мене чого не запрошуєте? Я теж хочу з вами потанцювати!
Я — біленька Зима. Я несу холоди.
Йду до вас, щоб земля відпочила.
Я із снігом, з морозом приходжу сюди
І у мене чарівні є крила!
Як крилом я махну, снігом все загорну,
Можу землю я й інеєм вкрити!
Заметіллю частенько над світом дихну,
Ріки льодом умію закрити!

(Грає музика і всі знову кружляють у танці разом з Зимою і Сніговиком). 

Зима. А що, вже не холодно, правда? Ось тепер ви для мене вірші про зиму прочитайте, а ми зі Сніговиком послухаємо. Бо зазвичай про зиму пишуть мало віршів та пісень, все більше про весну, про осінь, а я про себе хочу вірші послухати!

 3 учень.
І про зиму вірші також є,
Я охоче вам їх почитаю!
Бо й в зимі свої принади є,
І своя краса у ній, я знаю!
Гляньте, тихо сніг-сніжок летить
І невтомно землю накриває.
Ще було все чорне, а за мить
Чорного ніде уже немає!
Білим простирадлом навкруги
Все сніги накрили тихо й ніжно.
Сплять солодким сном ліси й луги,
Стало все навколо білосніжне!

 3-я учениця.
Сніжок під сонцем діамантами блищить!
Така краса і в казці не присниться.
Набігла хмарка. Знову сніг летить,
А сонце вийде — сніг весь заіскриться!
Зима чарівна! Кличе нас вона
На санки й ковзани, на лижі в гори.
Краса казкова й водночас земна
На склі малює нам свої узори.

Сніговик. А тепер давайте всі разом про Зиму вірш складемо. Тому що всі хочуть сказати про Зиму своє слово, бо гарних слів є багато. Згода?

 Діти. Так! Згода!

Сніговик. Тоді почали! Я буду починати, а ви додаватимете потрібне слово, щоб воно правильно звучало!
На луг і в ліс, в міста і в села
Прийшла до нас зима весела!
Розвага є для дітвори —
Летіти на санках з гори,
І на веселих ковзанах
Ковзатись можна на катках.
На лижах можна покататись
Та й на ногах з гори промчатись,
І сніжки можна поліпити
Або сніговика зробити!
Хоч і холодна в нас зима,
Та суму зовсім в ній нема.
Всім весело і є забава.
Буває, що зима лукава
За носа вхопить чи за вухо,
То випускає завірюху,
А то хурделицю пускає,
Метелицею всіх лякає.
А то буває просто ніжна.
Блискуча, гарна й білосніжна.
А ще буває чарівна,
Бо робить чудеса вона:
Засклить всі ріки і ставочки,
Поробить скрізь міцні місточки,
Ще може в іній світ вдягнути.
Краса така, що й не збагнути.
Так гарно, як у казці всюди!
Тоді дивуються всі люди:
Ото зима! Ото красива!
Чарівна, біла і вродлива.
Зима холодною буває
Та й що казати, кожен знає!,
І в пору цю, як дні холодні,
Усі пташки такі голодні…
Щоб зиму сніжну пережити,
Пташок потрібні підкормити!
Щоб їх минули дні печальні,
Зробили ви пташкам їдальні.
І, навіть, як мете пороша,
Зима нам все одно хороша!

Зима. Дякую всім за гарні слова. А тепер погратись і позмагатись час! Виходять дві команди дітей по 5—6 чоловік у кожній. Завдання такі.

1. Передати «сніжку» (білий малий м’яч) над головою від першого до останнього і вперед.

2. Кинути один раз «сніжку» в ціль кожному з команди з умовленого місця, а «сніжку» передати наступному. (Ціль — це квадрат на стіні або кільце)

3. Оббігти кеглі кожному з команди, відбиваючи «сніжку» від підлоги, туди й назад.

4. Обвести кожному «сніжку» ногами між кеглями, як футбольний м’яч, туди й назад.

5. Перший учень став навпроти команди і кидає «сніжку» по черзі кожному з команди. Той повинен зловити, перебігти на місце першого учня і кидати наступному. Так до першого, який починав гру.

(Перемагає та команда, яка краще і скоріше справилась і завданнями. В нагороду всі діти одержують красиві сніжинки, які заготовлені завчасно). 

Зима. Прийшов час для загадок.

Що росте без кореня і згори вниз? (Бурулька)

Без сокири і дрючків,
Ставить міст через річки. (Мороз)

Хоч сам не біжить, устояти не велить. (Мороз)

Хто малюнок на вікні уночі зробив мені? (Мороз)

Впаде з неба — не розіб’ється, впаде у воду – розпливеться. (Сніжинка)

Взимку — горою, а влітку водою. (Сніг)

Живе — лежить, а вмре — біжить. (Сніг)

Біле, як сорочка, пухнате, як квочка.
Крил не має, а гарно літає.
Що це за птиця, що сонця боїться? (Сніг)

І в огні не горить, і в воді не тоне (Лід)

Текло, текло, та й під скло лягло. (Вода і лід)

Зима. А тепер давайте усі разом заспіваємо пісню. Тому що мені і Сніговику час повертатися. У вас свято закінчується, а в нас роботи багато надворі.

(Всі учасники виконують пісню про зиму і на цьому свято закінчується).