Лев та ведмідь

Для молодшого шкільного віку

Болгарська народна казка

Одного разу лев зібрав військо з усіх звірів, які тільки є на землі, розділив його на частини і воїнів поставив у ряди. Яких тільки тварин тут не було, навіть дивитись страшко,– усякі зібрались тварини. Стояли серед них і віслюк із зайцем.

Лев добре вистроїв військо, потім викликав Ведмедя і наказав йому подивитись та перевірити, чи гарно стоять ряди.

Read more

Олень та сернятко

Для молодшого шкільного віку

Болгарська народна казка

Йшло стадо оленів та серн лісом. Вів їх найстарший олень.

От підійшли олені до рівного місця, і раптом одне сернятко кинулося до вожака.

– Стійте! – кричить.– Не ходіть туди! Зверніть в сторону. Позавчора я тут ледве не впав у яму. З того часу мисливці понарили ще ям. Бачите, скільки галузок згори накидано, щоб ми цих ям не помітили.

Read more

Друзі

Для дошкільного віку

Дмитро Демерджі 

Сидить ведмежа на містку в холодочку —
Прийшло наловити на юшку линочків.
Цілу годину рибалка сидить,
Не зводить очей з поплавка ні на мить.
Риба навколо скидається.
Тремтить поплавочок, гойдається.
Добрячий живець на гачку — черв’ячок.

Read more

Вовк і семеро козенят

Для молодшого шкільного віку

Німецька народна казка

Була собі на світі стара коза. Мала вона семеро маленьких козенят і любила їх так, як тільки може любити рідна мати. От якось надумала вона піти в ліс травички нарвати, діток нагодувати.

Покликала їх усіх та й каже:

– Дітоньки мої любі, я йду в ліс, а ви тут добре замкніться, вовка в хату не пускайте, бо як улізе, то всіх вас із кісточками поїсть. Цей душогубець ким завгодно прикинутись може, але ви його зразу впізнаєте: у нього товстий голос і чорні лапи.

Read more

У сонечка в гостях

Для дошкільного віку

Словацька народна казка

Одного разу велика хмара завісила небо. Три дні Сонечко не показувалося. Занудьгували курчата без сонячного світла.

– Куди це сонечко поділось? – говорять . – Потрібно його чимскоріше на небо повернути.

Read more

Бобове зернятко

Для дошкільного віку

Українська народна казка

Жили собі на одному подвір’ї півник і курочка. Курочка яєчка несла, а півник зернятка збирав і курочку годував. Рився якось півник та й вирив великий біб. Зрадів дуже, кличе до себе курочку:

— Ко-ко-ко, курочко, ко-ко-ко, йди з’їж бобове зернятко!

Read more

Мурашкоїд та черепаха

Для молодшого шкільного віку

Австралійська народна казка

У давню дпвнину, за казкових часів, мурашкоїд не мав на тілі голок, а черепаха ще не носила на спині  панцира.

Жили вони разом у буші, щиро приятелювали і були щасливі.

Одного разу мурашкоїд попросив черепаху доглянути його маленьке дитя, поки він полюватиме.

Read more

Про кішку, що гуляла, як сама собі знала

Для середнього шкільного віку

Казки Ред’ярда Кіплінга

Слухaй, тa дослухaйся, тa звaжуй, моє серденько, бо це чинилося, діялось, стaлося і було, коли всі-всі свійські твaрини були дикі.

І Пес був дикий, і Кінь був дикий, і Коровa булa дикa, і Вівця булa дикa, і Свиня теж булa дикa – геть вони були дикі до крaю і всі блукaли в Диких Дрімучих Лісaх у нaйдикішій сaмотині своїми дикими-предикими стежкaми. Тa нaйдикішою серед усіх диких твaрин булa Кішкa. Вонa гулялa, як сaмa собі знaлa, й усі місця були однaкові для неї.

Read more

Риба-папуга та місяць

Для молодшого шкільного віку

Австралійська народна казка

Колись у давнину риба-папуга й місяць жили разом на березі річки. Вони були великі приятелі, аж поки одного дня не посварилися між собою.

Риба-папуга заявила, що покине берег річки й піде жити в море. Сказала, що сховається піж корали й місяць більш ніколи її не побачить.

Read more

Як у Верблюда виріс горб

Для середнього шкільного віку

Казки Ред’ярда Кіплінга

А це вже іншa кaзочкa, і розповідaє вонa про те, як Верблюд нaжив собі великого горбa.

Нa почaтку років, коли світ був іще молодий-молодий, a твaрини тільки стaвaли до роботи нa Людину, був собі Верблюд. І жив той Верблюд якрaз посеред Ревучої Пустелі, бо ж геть не хотів прaцювaти, a до того ще й сaм був Ревун. Отож він жувaв собі тaм різні цурпaлки тa гілочки, молочaй, полин тa колючки, і все – ліниво-ліниво. А коли хто озивaвся до нього, він лише гиркaв – “Грррб!” Отaк тобі – “Грррб!” і більше нічого.

Read more