Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Болгарська народна казка
Одного разу лев зібрав військо з усіх звірів, які тільки є на землі, розділив його на частини і воїнів поставив у ряди. Яких тільки тварин тут не було, навіть дивитись страшко,– усякі зібрались тварини. Стояли серед них і віслюк із зайцем.
Лев добре вистроїв військо, потім викликав Ведмедя і наказав йому подивитись та перевірити, чи гарно стоять ряди.
Болгарська народна казка
Йшло стадо оленів та серн лісом. Вів їх найстарший олень.
От підійшли олені до рівного місця, і раптом одне сернятко кинулося до вожака.
– Стійте! – кричить.– Не ходіть туди! Зверніть в сторону. Позавчора я тут ледве не впав у яму. З того часу мисливці понарили ще ям. Бачите, скільки галузок згори накидано, щоб ми цих ям не помітили.
Дмитро Демерджі
Сидить ведмежа на містку в холодочку —
Прийшло наловити на юшку линочків.
Цілу годину рибалка сидить,
Не зводить очей з поплавка ні на мить.
Риба навколо скидається.
Тремтить поплавочок, гойдається.
Добрячий живець на гачку — черв’ячок.
Німецька народна казка
Була собі на світі стара коза. Мала вона семеро маленьких козенят і любила їх так, як тільки може любити рідна мати. От якось надумала вона піти в ліс травички нарвати, діток нагодувати.
Покликала їх усіх та й каже:
– Дітоньки мої любі, я йду в ліс, а ви тут добре замкніться, вовка в хату не пускайте, бо як улізе, то всіх вас із кісточками поїсть. Цей душогубець ким завгодно прикинутись може, але ви його зразу впізнаєте: у нього товстий голос і чорні лапи.
Словацька народна казка
Одного разу велика хмара завісила небо. Три дні Сонечко не показувалося. Занудьгували курчата без сонячного світла.
– Куди це сонечко поділось? – говорять . – Потрібно його чимскоріше на небо повернути.
Українська народна казка
Жили собі на одному подвір’ї півник і курочка. Курочка яєчка несла, а півник зернятка збирав і курочку годував. Рився якось півник та й вирив великий біб. Зрадів дуже, кличе до себе курочку:
— Ко-ко-ко, курочко, ко-ко-ко, йди з’їж бобове зернятко!
Австралійська народна казка
У давню дпвнину, за казкових часів, мурашкоїд не мав на тілі голок, а черепаха ще не носила на спині панцира.
Жили вони разом у буші, щиро приятелювали і були щасливі.
Одного разу мурашкоїд попросив черепаху доглянути його маленьке дитя, поки він полюватиме.
Казки Ред’ярда Кіплінга
Слухaй, тa дослухaйся, тa звaжуй, моє серденько, бо це чинилося, діялось, стaлося і було, коли всі-всі свійські твaрини були дикі.
І Пес був дикий, і Кінь був дикий, і Коровa булa дикa, і Вівця булa дикa, і Свиня теж булa дикa – геть вони були дикі до крaю і всі блукaли в Диких Дрімучих Лісaх у нaйдикішій сaмотині своїми дикими-предикими стежкaми. Тa нaйдикішою серед усіх диких твaрин булa Кішкa. Вонa гулялa, як сaмa собі знaлa, й усі місця були однaкові для неї.
Австралійська народна казка
Колись у давнину риба-папуга й місяць жили разом на березі річки. Вони були великі приятелі, аж поки одного дня не посварилися між собою.
Риба-папуга заявила, що покине берег річки й піде жити в море. Сказала, що сховається піж корали й місяць більш ніколи її не побачить.
Казки Ред’ярда Кіплінга
А це вже іншa кaзочкa, і розповідaє вонa про те, як Верблюд нaжив собі великого горбa.
Нa почaтку років, коли світ був іще молодий-молодий, a твaрини тільки стaвaли до роботи нa Людину, був собі Верблюд. І жив той Верблюд якрaз посеред Ревучої Пустелі, бо ж геть не хотів прaцювaти, a до того ще й сaм був Ревун. Отож він жувaв собі тaм різні цурпaлки тa гілочки, молочaй, полин тa колючки, і все – ліниво-ліниво. А коли хто озивaвся до нього, він лише гиркaв – “Грррб!” Отaк тобі – “Грррб!” і більше нічого.