Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Микола Зінчук
Жив собі чоловік із жінкою і мали хлопчика. Звався той хлопчик Тарасиком. Був Тарасик жвавий і розумний, але чомусь не ріс. Минали роки, інші діти росли й ставали великими, а Тарасик як був, так і залишився малюком. Жили вони бідно. Мама часто ходила в ліс по гриби, по ягоди. Дрова теж носила в’язками з лісу.
Микола Зінчук
Жив собі Великий Музика. Його обтяжувала суєта навколишнього життя. Не хотів Музика ні багатства, ні слави, а тільки радощів спілкування з музикою і природою. Він поселився з жінкою на відлюдді, на самому краю села під лісом.
Борис Грiнченко
(Покинута в лісі дівчина)
І
Ой, умерла жінка в чоловіка,
А в нього ж то дочка Маруся —
Не зросла до розуму, підліток,
І хазяйство в нього чималеньке.
Чоловік той думає-гадає:
Слухати казку “Як синиця хотіла море спалити”:
Іван Франко
Збірка казок “Коли ще звірі говорили”
Була собі Синиця. Невідомо, що їй збрело в голову, що звила собі гніздо на самім березі моря на невеличкому кущику. Поки море було спокійніше, все йшло гаразд. Синиця нанесла яєць і почала висиджувати їх. Аж ось повіяв вітер, розгулялося море, затопило кущик і з ним Синичине гніздо. Сама Синиця ледве жива втекла, а її яєчка попливли з водою.
Ой-ой-ой, як розгнівалася Синиця! Сіла собі на скелі над морем та як почне сварити та лаяти море:
Борис Грiнченко
(З народного поля)
І
Ой то не білий туман землю скрізь покриває,
А то князь молодий у похід виступає,
З військом рушає,
Турчина воювати,
Слави собі вояцької-молодецької залучати.
До своєї землі ще землі придбати.
Павло Глазовий
Якось бігло ведмежатко
Та й натрапило на хатку.
Стоїть вона на льоду,
Уся в цукрі і меду.
Дах примерзлий, не прибитий,
Весь морозивом покритий
Двері зроблені з млинців,
Стіни — з білих буханців.
Володимир Біленко
Біжить якось Гавчик з прогулянки. Глядь: у бур’яні під парканом Булочка лежить, а на ній — дві краплинки. Плаче Булочка!
— Тебе хто-небудь скривдив? — питає Гавчик.
— Так,— каже Булочка.
— Давай я тебе додому відведу,— запропонував Гавчик.
— А ти хіба знаєш, де моя домівка?
Андрій М’ястківський
(з молдовського фольклору)
Качечка лапата
Замітає хату,
Качур жовтоносий
Сміттячко виносить,
Горобці не спали –
Хмизу назбирали,
Курка на ряденце
Сіє борошенце,
Слухати казку “Фарбований Лис”:
Іван Франко
Збірка казок “Коли ще звірі говорили”
Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кiлька разiв гонили його стрiльцi, травили його псами, заставляли на нього залiза або пiдкидали йому затруєного м’яса, нiчим не могли йому доїхати кiнця. Лис Микита кпив собi з них, оминав усякi небезпеки, ще й iнших своїх товаришiв остерiгав. А вже як вибрався на лови — чи то до курника, чи до комори, то не було смiлiшого, вигадливiшого та спритнiшого злодiя над нього. Дiйшло до того, що вiн не раз у бiлий день вибирався на полювання i нiколи не вертав з порожнiми руками.
Слухати казку “Мурко і Бурко”:
Іван Франко
Збірка казок “Коли ще звіри говорили”
Був собі в одного господаря Кіт Мурко, а в другого Пес Бурко. Хоч Пес і Кіт звичайно не люблять один другого, та Мурко з Бурком із самого малку були великі приятелі. От одного разу, саме в жнива, коли всі з дому повибиралися в поле, бідний Мурко ходив голодний по подвір’ю й дуже жалібно муркотів. Господиня рано, вибираючися в поле, забула дати йому їсти — значить, прийдеться бідному терпіти аж до вечора. До лісу було далеко йти, в стрісі горобчиків не чути ніяких. Що тут бідному Муркові робити?