Літературні казки | Чарівна скарбничка казок

Необачний шпачок

Микола Зінчук

Прилетіли шпаки. Спочатку вони трималися зграйкою, а потім розділилися на пари і розсипалися хто куди. Старий Танасій, дідусь десятирічного Миколки, ще взимку змайстрував гарну шпаківню і почепив її на яблуню. На третій день після того, як прилетіли шпаки, Миколка вийшов раненько надвір, глянув, а на яблуні коло шпаківні сидять на гілочці двоє шпаків і весело щебечуть. Вони ніби й не цікавилися шпаківнею. Та то тільки так здавалося, що не цікавилися. Шпаки зразу розібрали, що то для них добре житло. Поки Миколка був у школі, вони наносили в шпаківню сухих травинок, соломи, пір’ячка і влаштували собі зручне гніздечко.

Казочка про писанку

Автор Казкар-чарівник

Андрій М’ястківський

Залишивши гніздечко, покотилось яєчко… Та котилось воно недалечко.

Квочка з курчатами на подвір’ї гуляла, діток своїх забавляла.

– Мамо, он яєчко по стежинці котиться, – сказало найменше курчатко. – Ану ж, яке воно на колір?

Казка про рибака та рибку

Автор Казкар-чарівник

Послухати “Казку про рибака та рибку”

Олександр Пушкін

(Переклад Наталі Забіли)

Жив старий із своєю старою
Біля самого синього моря.
Жили вони в ветхій землянці
Рівно тридцять літ і три роки.

Вовк-старшина

Автор Казкар-чарівник

Слухати казку “Вовк-старшина”:

Іван Франко

Збірка казок “Коли ще звіри говорили”

Пасся раз Осел на пасовиську та якось наблизився до лісу, а за пнем сидів Вовк, вискочив до Осла й хотів його роздерти. А Осел, дарма що його за дурня вважають, зараз надумав, що йому зробити. Вовк до нього біжить, а він усміхається так радісно, кланяється йому низенько та й каже:

Рудик

Автор Казкар-чарівник

Микола Зінчук

Хтось підкинув під лікарню маленьке щенятко. Чергова медсестра вийшла вранці надвір і побачила, що збоку під дверима сидить крихітний собачка, весь руденький, а вушка й мордочка чорні, ніби засмалені. Щенятко було схоже на вівчарку, але мало криві, як у такси, передні лапки.

Заєць та іжак

Автор Казкар-чарівник

Слухати казку “Заєць та іжак”:

Іван Франко

Збірка казок “Коли ще звіри говорили”

Їжак стояв собі коло дверей своєї нори, заклав лапки за пояс, виставив ніс на теплий вітер та й мугикав собі стиха пісеньку — чи гарну, чи погану, кому яке до того діло? Як знає, так і співає.

Мугикав собі тихенько, а далі подумав:

Про мертву царівну та сімох богатирів

Автор Казкар-чарівник

Слухати казку “Про мертву царівну та сімох богатирів”:

Олександр Пушкін

(Переклад Наталі Забіли)

В путь-дорогу цар зібрався,

Із ріднею попрощався,

І цариця край вікна

Сіла ждать його сумна.

Кіт і півник

Автор Казкар-чарівник

Наталя Забіла

Віршована казка за мотивами народної казки

Була собі хатиночка,
навколо неї пліт.
Жили в хатинці півничок
і сірий кіт-воркіт.

Кіт зрання та до вечора
у лісі полював,
А півник в хаті порався
та квіти поливав.

Заєць і рак

Автор Казкар-чарівник

Для молодшого шкільного віку

Михайло Стельмах

Вранцi заєць бiля дуба
Одягнувся в бiлу шубу,
Одягнувся, оглянувся,
В довгi вуса посмiхнувся:
— Гарна шуба, шуба гожа,
I на полюс з нею можна.

Чорний ворон і стая

Автор Казкар-чарівник

Микола Зінчук

Сто років літав над Карпатами Чорний Ворон. Дедалі більше заселялися гори людьми, розросталися села, меншало лісів — змінювалося лице Карпат, а він, Чорний Ворон, зоставався незмінним. Не подобалося йому сусідство людей, і він залітав усе далі й далі в безлюдні гори, туди, де кінчаються ліси й починаються полонини, де віють вітри, а взимку западають глибокі сніги і тиснуть морози. Там він ширяв над горами, а весняною порою в гнізді на високій смереці вигодовував з такою, як і сам, чорною подругою своїх пташенят. Тяжко жилося йому, але це були його рідні гори, його стихія, інакшого життя він не знав.