Борис Грiнченко
Над ставком широководим,
Посеред очеретів,
Там комар, славетний лицар,
Під листом зеленим жив.
Грав у сурму голосную
І до бою викликав,
І в людей, і у звірини
Крові безліч випивав.
Українські
ТРИ БАЖАННЯ
Борис Грiнченко
Ой було це ще в давнії роки,
Як у нас, на Вкраїні широкій,
Чоловік на селі жив Тимоха,
І була в нього жінка Солоха.
Поганенько було таки жити,
Хоч було на чому й заробити.
Та як правду вам щиру сказати,
То вони не уміли придбати,
Бо у гарне вбиратись любили,
А напрясти, наткати не вміли.
СКАРБ
Борис Грiнченко
1
Жив колись у нас кумедний
Чоловік, Юхимом звався,
Забагатіти відразу
Все він якось сподівався.
“Я вже,- каже,- добре знаю:
Є в землі скарбів багато
І усі їх взяти можна
Під Купаловеє свято.
СОПІЛКА
Борис Грiнченко
У хаті білій край села,
Під гаєм аж густим,
Сім’я маленькая жила:
Дідусь, бабуся з ним,
Та в них і діти ще були…
І в тій хатині всі
Вони тихесенько жили
Ще в давнії часи.
І хоч у них було дочок,
Дівчат веселих, три,
Але кохали над усіх
Найменшую старі.
РИБ’ЯЧІ ТАНЦІ
Борис Грiнченко
1
Лев царює над лісами,
Над водами він царює,
Скрізь закони видає він
І усюди порядкує.
2
Ось надумавсь він і кличе
На великую пораду
До свого царського двору
Всю звірячую громаду.
Заєць та Ведмідь
Слухати казку “Заєць та Ведмідь”:
Іван Франко
Збірка казок “Коли ще звіри говорили”
Був собі в одному лісі дужий та лютий Ведмідь. Піде було по лісі й душить та роздирає все, що потрапить: одного з’їсть, а десятеро й так покине, тільки дарма життя збавить. Ліс був великий, і звірини в нім було багато, та проте страх напав на всіх. Адже ж так і року не мине, а в цілім лісі душі живої не лишиться, коли Бурмило так господарюватиме. Радили раду і присудили звірі так. Вислали до Ведмедя посланців і звеліли йому сказати:
Лис і Дрозд
Слухати казку “Лис і Дрозд”:
Іван Франко
Збірка казок “Коли ще звірі говорили”
Ішов Кабан у Київ на ярмарок. Аж назустріч йому Вовк.
— Кабане, Кабане, куди йдеш?
— У Київ на ярмарок.
— Візьми й мене з собою.
— Ходімо, куме.
Ішли, йшли, аж назустріч їм Лис.
Казочка
Софія Майданська
Жив на світі цар Мурах,
І цариця Мурахиця,
І царівна Мурахівна.
Ох-ох! Ах-ах!
Як багато в тому царстві
У мурашнику мурах!
Необачний шпачок
Микола Зінчук
Прилетіли шпаки. Спочатку вони трималися зграйкою, а потім розділилися на пари і розсипалися хто куди. Старий Танасій, дідусь десятирічного Миколки, ще взимку змайстрував гарну шпаківню і почепив її на яблуню. На третій день після того, як прилетіли шпаки, Миколка вийшов раненько надвір, глянув, а на яблуні коло шпаківні сидять на гілочці двоє шпаків і весело щебечуть. Вони ніби й не цікавилися шпаківнею. Та то тільки так здавалося, що не цікавилися. Шпаки зразу розібрали, що то для них добре житло. Поки Миколка був у школі, вони наносили в шпаківню сухих травинок, соломи, пір’ячка і влаштували собі зручне гніздечко.
Казочка про писанку
Андрій М’ястківський
Залишивши гніздечко, покотилось яєчко… Та котилось воно недалечко.
Квочка з курчатами на подвір’ї гуляла, діток своїх забавляла.
– Мамо, он яєчко по стежинці котиться, – сказало найменше курчатко. – Ану ж, яке воно на колір?