лев

РИБ’ЯЧІ ТАНЦІ

Борис Грiнченко

1

Лев царює над лісами,
Над водами він царює,
Скрізь закони видає він
І усюди порядкує.

2

Ось надумавсь він і кличе
На великую пораду
До свого царського двору
Всю звірячую громаду.

3

Каже раді міркувати:
Дати рибі суд і право
І суддю настановити,
Щоб судив він не лукаво.

4

Стала рада міркувати:—
Міркували-радували
І над рибою суддею
Всі лисицю обібрали.

5

Почала тоді лисиця
По річках порядкувати…
В неї кум був — однокрилий
Журавель старий цибатий.

6

Ось вона його до себе
Пособляти попросила,
І тоді у них робота
Дуже швидко закипіла:

7

Кум стромляє ніс у воду,
Рибу з неї викидає,
А лисичка на травиці
Суд над нею вирікає.

8

І як риба та погано
Щось поводилась у річці,
То злочинницю карати
Все доводилось лисичці.

9

І покараних злочинців
Кум з кумою не ділили,
А ладненько та тихенько
Так удвох усіх і їли.

10

І погладшала лисичка,
І така ситенька стала,
Що усіх звірів, як глянуть,
Заздрість зараз обнімала.

11

Як позаздрили, то стали
Доглядатися пильненько,
Та й дізнались, як лисичка,
Порядкує там гарненько.

12

Між звірями зараз чутка
Пролинула про те діло,
І те слово і до лева
Трохи згодом долетіло.

13

Хоч пан лев і сам обіда
Баранами та волами,
А голодний не гидує
І нечистими свинями.

14

Дак то ж він і лев на теє,
Щоб з підданців драти шкуру,
Інші ж мусють мати просту,
А не левову натуру.

15

Беззаконство він карає:
Сам бажає подивиться,
Як то справді порядкує
Там над рибою лисиця.

16

І до річки він приходе,
А над нею суд там саме:
Рибка б’ється на травиці
Головами та хвостами.

17

Кум з кумою вже гарненько
Пообідати хотіли,
Та зненацька коло себе
Лева дужого уздріли.

18

— Хто такий ти? Що тут робиш?
Грізно в кума він питає,
Та лисичка зна брехати
І швиденько відмовляє:

19

— Се мій писарь есть, о царю!
Він за чесність превелику
Від народу має шану
й буде мати аж довіку.

20

— А оце твої підданці,
Посланці се від народу —
Щоб тебе тут привітати,
Бач, покинули і воду.

21

— Карасі, великий царю,
Се прийшли поздоровити…—
— Ну, а як же,— лев питає,—
Як народові тут жити?

22

Чи вдоволені підданці?
Чи порядок є у краї?
А лисиця відмовляє:
— Та їм так, неначе в раї!

23

— О, наш добрий царю! тільки б
Бог тобі дав віку й сили!..
(А карасики безщасні
На травиці тріпотіли.)

24

— Тільки чом же,— лев питає,—
І хвостами, й головами
Ті заступники народні
Все кивають перед нами?

25

А ЛИСИЦЯ ВІДМОВЛЯЄ:
— Мудрий леве, се радіють
Так вони, тебе уздрівши,
І танцюють, як уміють…

26

— А! — ревнув тут лев, брехнею
Розлютований такою,
І в свої він кігті кума
Ухопив ураз з кумою.

27

І щоб так не без музики
Тим підданцям танцювати,
То він писаря з суддею
Їм примусив заспівати.

28

І було то на сім світі
Їм останнє вже співання…
Так скінчилося лисиче
Над річками панування…

1882. V. 7 (19)