ezopovibayky

Кочовик і верблюд

Для молодшого шкільного віку

Езоп

Правився якось кочовик із верблюдом у далеке селище. Сонце пекло немилосердно, бідолаха вмивався потом і геть засапався.

– Потерпи трохи, – каже верблюд, – ось дістанемось оази, сядеш у холодочку та й спочинеш. Дивись на мене – я ж не нарікаю на спеку! А на мені ще й нав’ючено стільки!

– Правда твоя, – зітхнув кочовик, – тільки ходімо швидше. Довго простували вони рівниною, аж ось добулися до гори – її треба було подолати, щоб досягти оазиса.

Важко підійматися в таку спеку, тож кочовик ступав угору смутний-пресмутний. Але як вибралися на вершину й почали спускатися – повеселішав.

– Таки вилізли! А спускатися куди легше, хіба ж ні?

Верблюд мовчав. Кочовик озирнувся.

– Хіба ж ні? – перепитав. – Тобі що більше до вподоби: дертися на гору чи спускатися з гори?

– Я залюбки пройшов би іншою дорогою – довшою, але рівною. Чому ти про неї забув?