Лисиця та заєць

Лисиця та заєць

Російська народна казка

Жили лисиця та заєць. У лисиці була хатинка крижана, а в зайця луб’яна.

Прийшла весна ясна – лисиччина хатинка водою стекла, а заяча стоїть як і була.

От лисиця попросилася до зайця переночувати та його з хатинки й вигнала. Залізла на піч і лежить. А зайчик іде лісом і плаче. Назустріч йому собака:

– Гав, гав! Чого, зайчику, плачеш?

– Як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана. Попросилася вона до мене ночувати та мене й вигнала.

– Не плач, зайчику! Я тобі допоможу.

Підійшли вони до хатки. Собака загавкав:

– Гав, гав, гав! Іди, лисице, геть!

А лисиця йому з печі:

– Як вистрибну, як вискочу, полетять шматки по всіх закутках!

Собака злякався і втік. Іде знову зайчик лісом і плаче. Назустріч йому ведмідь:

– Чого, зайчику, плачеш?

— Та як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана. Попросилася вона до мене ночувати та мене ж і вигнала!

– Не плач, я тобі допоможу!

– Ні, не допоможеш. Собака гнав – не вигнав, і ти не виженеш.

– Ні, вижену!

Підійшли вони до хатки. Ведмідь як заричить:

– Іди, лисице, геть!

А лисиця йому з печі:

– Як вискочу, як вистрибну, полетять шматки на всі закутки!

Ведмідь злякався і втік! Іде знову зайчик, плаче. Назустріч йому бик:

– Чого, зайчику, плачеш?

– Та як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана. Попросилася вона до мене ночувати та мене ж і вигнала.

– Ходім, я тобі допоможу.

– Та ні, бичку, не допоможеш. Собака гнав – не вигнав, ведмідь гнав – не вигнав, і ти не виженеш.

– Ні, вижену!

Підійшли вони до хатки. Бик як зареве:

– Іди, лисице, геть!

А лисиця йому з печі:

– Як вистрибну, як вискочу, полетять шматки по всіх закутках!

Бик злякався і втік. Іде знову зайчик, плаче ще дужче. Назустріч йому півник з косою:

– Ку-ку-рі-ку! Чого, зайчику, плачеш?

– Та як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана. Попросилася вона до мене ночувати та мене ж і вигнала.

– Ходім, я тобі допоможу.

– Та ні, півнику, не допоможеш. Собака гнав – не вигнав, ведмідь гнав – не вигнав, бик гнав – не вигнав, то де вже тобі вигнати!

– Ні, вижену!

Підійшли вони до хатки. Півник лапами затупотів, крилами залопотів:

– Ку-ку-рі-ку! Йду до хати, щоб лисицю зарубати! Несу косу на плечі, не лежи на печі, йди, лисице, геть!

Лисиця почула, злякалася й каже:

– Взуваюся…

Півник знову:

– Ку-ку-рі-ку! Йду до хати, щоб лисицю зарубати! Несу косу на плечі, не лежи на печі, йди, лисице, геть!

Лисиця знов говорить:

– Одягаюся…

Півник утретє:

– Ку-ку-рі-ку! Йду до хати, щоб лисицю зарубати! Несу косу на плечі, не лежи на печі, йди, лисице, геть!

Лисиця як вибігла, півник як махне косою – насилу вона втекла! А півник із зайчиком стали собі жити не тужити в луб’яній хатинці.