Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Микола Зінчук
Одна жінка взяла з собою в поле дитину. Сама працювала, а дитина сиділа на ряднині під копою. І незогляділася мати, як підкрався вовк. Побачила тільки, що вовк біжить до лісу і несе її дитину. Жінка з криком погналася за звіром, але наздогнати його було вже годі. Вовк з дитиною зник у лісі.
Брати Грімм
Давно, давно колись жили собі король і королева, і не було в них дітей. Щодня вони бідкалися:
– Ах, якби нам дитинку!
Але дітей не було та й не було!
Наталя Забіла
Були собі півник та курочка.
Набридло їм якось дома сидіти, і пішли вони мандрувати по світу.
Ось ідуть вони зеленим гаєм, навколо вітрець кущі колихає, на кущах зеленіє свіже листячко, а між ним ягідки, як червоне намистечко.
Михайло Стельмах
Розболiлись в зайця зуби,
З болю в зайця спухли губи,
Як м’ячi, набрякли щоки,
Сiв i стогне косоокий.
— Ох, яке у зайця лихо! —
Ходить-журиться зайчиха,
Михайло Стельмах
Заєць-батько у крамницi
Пiввiдра купив пшеницi,
Сiв з пшеницею на вiз
I на млин ïï завiз.
У млинi коза в спiдницi
Точно зважила пшеницю,
А мiрошник, силюх-борсук,
В дiжку висипав мiрчук,
Василь Сухомлинський
Матка — найстарша бджола у вулику й мати всіх бджіл.
Гарячої літньої пори через кожну годину посилає вона до льотка чотирьох молодих бджіл і наказує:
— Пильнуйте, не підпускайте ос до льотка, бо весь мед поїдять.
Слухати казку “Як лисиця сама себе перехитрила”:
Іван Франко
Збірка казок “Коли ще звірі говорили”
Ходив собі Вовчик-братик по лісі, ходив, та й спіткала його тяжка пригода. Побачили його ловці-молодці та й почали за ним гнатися. Тікав Вовчик лісом, лісом, а далі прийшлося вибігти на биту дорогу. А дорогою в ту хвилину йшов з поля чоловік з мішком і ціпом. Вовк до нього:
— Дядечку, голубчику! Змилуйся на до мною, сховай мене в мішок! За мною ловці-молодці гоняться, хочуть мені віку вкоротити.
Вільгельм Гауф
Ще за часів Гаруна аль-Рашида, багдадського каліфа, жив у Бальзорі чоловік на ім’я Бенезар. У нього було стільки добра, що він міг жити, як кажуть, в теплі й добрі, не займаючись ні ремеслом, ні торгівлею. Він не змінив старої звички і після народження сина.
Вільгельм Гауф
В одному великому місті Німеччини жив колись, у давноминулі літа, один швець. Мав він собі жінку, і жилося їм, як доведеться – коли добре, а коли й скрутно. Вранці швець ішов до своєї майстерні – невеличкої халабуди на розі вулиці – і цілий день латав старі чоботи та черевики, а як хто замовляв, то робив залюбки й нові.
Брати Грімм
Водного хазяїна був осел, який багато років підряд тягав невтомно мішки до млина, але на старість став кволий і до роботи не такий здатний, як раніше.
Вирішив хазяїн, що годувати його тепер, мабуть, не варто; і осел, помітивши, що справа не на добро хилиться, узяв та й утік від хазяїна і рушив дорогою на Бремен. «Там, – подумав він, – я зможу стати вуличним музикантом». Ото пройшов він трохи, бачить – лежить на дорозі мисливський собака, висунув язик і тяжко дихає, немов стомився від дороги.