Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Езоп
Правився якось кочовик із верблюдом у далеке селище. Сонце пекло немилосердно, бідолаха вмивався потом і геть засапався.
– Потерпи трохи, – каже верблюд, – ось дістанемось оази, сядеш у холодочку та й спочинеш. Дивись на мене – я ж не нарікаю на спеку! А на мені ще й нав’ючено стільки!
– Правда твоя, – зітхнув кочовик, – тільки ходімо швидше. Довго простували вони рівниною, аж ось добулися до гори – її треба було подолати, щоб досягти оазиса.
Езоп
Голодний вовк знайшов кусень м’яса і накинувся на нього, як скажений. Шматував, глитав поспіхом, давився і ніяк не міг наїстися.
А в тому м’ясі була кістка. Вовчисько її не помітив, і кістка застрягла в горлі. Спробував вовк ковтнути, але так йому заболіло, аж у очах потемніло.
– Як же її проштовхнути? – думав вовк. Кинувся до води, п’є, п’є, – стоїть кістка, як стояла. Наскуб вовк зубами трави, ковтає- знов марно. Не зрушила кістка. Заходився тоді вовк ковтати все, що на очі трапляло: корінці, гілочки, навіть камінчики. Та ба! Стоїть кістка поперек горла – і край!
Шарль Перро
Жив колись лісоруб із дружиною, і було у них семеро дітей — геть усі хлопчики. Меншенькому синові минуло лише сім років.
Сім’я була дуже бідна, і з сімома дітьми батькам доводилось ой як скрутно!
А ще непокоїло батька те, що найменший був дуже тихенький — такий, що й слова, було, від нього не почуєш. Та хоч усі мали його за дурника, насправді ж він був просто надзвичайно лагідний на вдачу.
Він був дуже маленький, коли народився, маленький-маленький,— не більший від мізинця на зріст,— тому й назвали його Хлопчик-Мізинчик.
Езоп
Якось уранці навантажив хлібороб на віслюка плуг і мішок пшениці, вивів волів із обори та й подався в долину – засівати своє поле.
День був погожий, сонячний. Зеленіли левади, на пагорбах яскріли весняні квіти. Ступав хлібороб за худобою, і радість повнила його груди, бо уявляв він, як сіятиме пшеницю – надію свого життя.
Езоп
Було це за давніх-прадавніх часів. Якось, сидячи на своєму троні на високому Олімпі, надумав Зевс настановити царя птахів. Повелів усім, аби прийшли до нього і вибрали з-поміж себе найгарнішого – йому й бути царем.
Зачувши це, зраділо птаство, кинулося до річки вмиватися, чепуритися. Всі прагнули постати перед Зевсом якнайгарнішими.
Тільки галка спокійно сиділа на дереві. Не метушилася, бо знала – годі їй і думати про царювання. Надто вже вона непоказна. Де вже Олімп – найвищий гірський масив у Греції. У давньогрецькій міфології Олімп вважали місцем перебування верховного бога Зевса та інших богів.
Езоп
Якось тинявся лев лісом, шукаючи поживи. Вже два дні ріски в роті не мав. На третій день зустрів ведмедя.
– Добрий день, друже, куди простуєш?
– Ох, любий леве, – відповідає ведмідь, – шукаю чогось попоїсти, та нічого немає; такий я голодний, аж живіт до спини прилип.
– І я голодний, – відказує лев.
Шарль Перро
Один мірошник залишив у спадщину трьом своїм синам тільки млин, осла і кота. Сини швидко поділили спадщину: старший забрав собі млин, середній одержав осла, а меншому дістався кіт. Менший брат дуже засмутився.
— Мої брати,— казав він,— зможуть чесно заробити собі на хліб, якщо житимуть разом. А мені, бідолашному, коли я з’їм кота і зроблю рукавички з його шкури, лишиться тільки померти голодною смертю.
Кіт почув ті слова, але нітрохи не збентежився.
Езоп
Якось ворона, пролітаючи над господою, побачила на гаку під дахом шматок м’яса.
«О, сьогодні добре пообідаю!» — зраділа вона.
Вхопила м’ясо та й злетіла на високе дерево.
Езоп
Весняного погожого ранку на високій горі над кручею паслася біленька кізка. Навколо буяли соковиті трави, зеленіли дерева, пишнілися кущі. Ласувала кізка смачними паростями й примовляла вдоволено:
— Ме-е-е! Ме-е-е! Як гарно в горах, коли все зеленіє. Яка краса!
Казки Ред’ярда Кіплінга
В ті чaси, коли всі звірі були, як нa диво, лише одної мaсті, Леопaрд жив у місцевості, що нaзивaлaсь Високим Степом. Зaпaм’ятaй, моє серденько: то був не Низький Степ, і не Рунистий Степ, бa нaвіть не Кислий Степ, a винятково голий, гaрячий, сонячний Високий Степ, де виблискувaв тільки пісок тa піщaного кольору скелі тa ще подекуди стирчaли кущики піщaно-жовтої трaви.