Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Збірка найпопулярніших казок Азії – соціально-побутових, пригодницьких, фантастичних.
Індійська народна казка
Мале шакаленя, зголоднівши, якось прибрело до річки, бо від свого розумного батька не раз чувало, що там можна завжди знайти поживу. Воно й не здогадувалося, що в тій річці живе страшний і ненажерний крокодил. Не передчуваючи лиха, шакаленя бродило понад річкою й шукало хоча б малесенької рибинки або крабика. А крокодил, зарившись у багнюку неподалік, не спускав з шакаленяти очей і чекав слушної миті, щоб схопити його. І таки діждався!
Індійська народна казка
Лютий і жорстокий тигр попався якось у пастку. Він ревів і метався в клітці, ламав залізне пруття — та все було марно. І коли він уже втратив останню надію вирватися, на його щастя, саме проходив один чоловік. Тигр, побачивши його, стрепенувся, жалібно завуркотів і мовив:
Індійська народна казка
Цариця країни Кунтали бавилася зі своїм маленьким сином, а цар сидів осторонь і дивився на це зворушливе видовище. Дитинча аж заходилося дзвінким веселим сміхом.
— Глянь, його личко схоже на повний місяць! — не стримуючи захоплення, звернулася цариця до царя.
— Атож, він справжнісінький ясний місяць,— визнав цар. — А коли сміється, то ніби все довкола аж розквітає.
Для молодшого шкільного віку
Індійська народна казка
У одному місті жили дві мавпи. Вони були дуже розсіяні. Одну звали Гилку, а іншу – Джапту. Обидві були великі любителі плодів, тому що вони десь читали, що плоди корисні для здоров’я: будеш їх є і станеш красивим і спритним.
Одного разу вони відправилися побродити по лісу і побачили там велику яблуню із стиглими плодами, і їм захотілося понести додому більше яблук. Але в що ж їх узяти? Адже у них навіть хустки з собою не було.
Для молодшого шкільного віку
Індійська народна казка
У лісовому краю жив шакал на ймення Чандарава. Одного разу від лютого голоду він забився у місто. З усіх сторін збіглися голодні пси і, голосно гавкаючи, кинулися на нього. Нещадно покусаний, рятуючи життя, шакал шмигнув у дім маляра, а там ускочив у велику бочку із синьою фарбою. Звідти він виліз геть синій. Пси, що чекали на нього під дверима дому, навіть не впізнали його, і пофарбований шакал спокійно побіг до рідного лісу.
Китайська народна казка
Жив собі митець, такий вправний, що його малюнки були наче живі. Намалює птаха, – здається, от-от злетить; намалює звіра, – здається, от-от побіжить. А квіти у нього виходили настільки схожими на справжні, що злітались бджілки та сідали на них. За це прозвали його “чарівним митцем”. Більш за все він полюбляв малювати півників, і щоб було з чого малювати, тримав їх на подвір’ї. Було у нього кілька пістрявих гордівливих красенів.
В’єтнамська народна казка
Жили одного разу два брати. Коли батько їх помер, молодший брат пішов його ховати, а старший залишився удома. Він зібрав все, що було в будинку і заховав.
Повернувся молодший брат, озирнувся і бачить – нічого в будинку не немає.
Запитав він:
– Скажи мені, старший брат, куди дівалося все наше добро?
Але старший брат відповів:
– Я і сам не знаю, де наше добро.
В’єтнамська народна казка
У давні часи жив на світі юнак, і славився він добротою, та не тільки до людей, а й до звірів, великих і малих. Тому й прозвали його Добряком.