francyzki_narodni_kazky

Вовк і лисиця

Для молодшого шкільного віку

Французька народна казка

Пішов якось вовк з кумасею-лисичкою на річку рибалити. Наловили вони чимало риби й поскладали її в кошик.

— Хто понесе кошик? — питається вовк.

— Ти,— відказує лисиця,— в тебе хвіст товстіший.

Вона прив’язала кошик до вовчого хвоста, і вони подалися в ліс. Несе вовк важкий кошик, відсапує, аж тут хвіст — хрясь! — обірвався.

— Я тебе з’їм! — гримнув вовк на лисицю.— Це ж ти повісила мені на хвіст важенний кошик!

— Пожалій мене, любий кумцю! Ходім краще в кузню — там тобі викують новий хвіст, міцний-міцний,— ніколи вже не обірветься.

Пішли вони в кузню. Лисиця сказала ковалю, щоб він добре розжарив на ковадлі шматок заліза і приклав його вовкові до того місця, де був обірваний хвіст.

Коваль так і зробив.

— Ой, боляче! — нестямно завив вовк і кинувся геть із кузні.
Незабаром лисиця зустрілася з кумом-вовком на дорозі.

Як закричить вовк:

— Ну, начувайся! Тепер ти від мене не втечеш! З’їм я тебе!

— Кумцю-вовче, та я пожартувала! Не гнівайся на мене! Краще ходімо зі мною, Я знаю одну комірчину, повну пресмачних ковбас. Ото наїмося, ото поласуємо!

Вони прибігли до комірчини, залізли в неї, поцупили ковбаси і помчали в ліс.

— Повісимо ковбаси на вершечок дуба, а то інші звірі поїдять,— каже лисиця.

Вовк погодився, і лисиця перетягла всі ковбаси на вершечок дуба, високого-високого. Упоравшись, сіла на гілку і ну наминати ковбаси! А вовк не вмів лазити по деревах.

— Скинь-но, кумасю, мені кілька ковбас!

— Ось тобі мої недогризки, кумцю!

— Та й капосна ж ти лисиця! Ну, начувайся! Як спіймаю тебе, так і з’їм!

Завив вовк на весь ліс, і до нього збіглося багато інших вовків.

Він розповів, як обдурила його лисиця, і попросив, щоб товариші допомогли її схопити.

Вовки погодилися. Вовк-кум став під дубом, на нього виліз другий вовк і сперся передніми ланами на стовбур, на другого — третій, на третього — четвертий… Останній вовк виліз до самісінького вершечка. А лисиця як гукне:

— Ковалику, ковалику, неси-но мерщій розжарене залізо, прикуй моєму кумові хвіст!

Вовк, почувши ці слова, перелякався й кинувся бігти, забувши про те, що тримає на спині цілу зграю. А вовки попадали один на одного, а потім скочили на свої чотири і помчали вслід за кумом-вовком. Наздогнали його й задушили.

А хитра лисиця сміялася й наминала ковбаси, сидячи на дубі.