Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Езоп
Якось уранці навантажив хлібороб на віслюка плуг і мішок пшениці, вивів волів із обори та й подався в долину – засівати своє поле.
День був погожий, сонячний. Зеленіли левади, на пагорбах яскріли весняні квіти. Ступав хлібороб за худобою, і радість повнила його груди, бо уявляв він, як сіятиме пшеницю – надію свого життя.
Французька народна казка
Жив собі в одному невеличкому селі сирота Жан. Кепсько йому велося, голодно й холодно. І надумав він податися в місто. Може, там йому всміхнеться щастя?
Спочатку найнявся він до одного пана за слугу. А пан той був не хто інший, як сам диявол. Та звідки ж було знати про це такому простому сільському парубкові, як Жан?
Езоп
Було це за давніх-прадавніх часів. Якось, сидячи на своєму троні на високому Олімпі, надумав Зевс настановити царя птахів. Повелів усім, аби прийшли до нього і вибрали з-поміж себе найгарнішого – йому й бути царем.
Зачувши це, зраділо птаство, кинулося до річки вмиватися, чепуритися. Всі прагнули постати перед Зевсом якнайгарнішими.
Тільки галка спокійно сиділа на дереві. Не метушилася, бо знала – годі їй і думати про царювання. Надто вже вона непоказна. Де вже Олімп – найвищий гірський масив у Греції. У давньогрецькій міфології Олімп вважали місцем перебування верховного бога Зевса та інших богів.
Українська народна казка
Був собі в одному лісі ведмідь. Та такий дужий та лютий!.. Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибає. Ліс був великий, і звірини в ньому багато, та проте страх пішов на всіх. Адже ж так і року не мине, а в цілому лісі душі живої не лишиться, коли бурмило буде так господарювати.
Рада в раду, присудили звірі вислати до ведмедя посланців і сказати йому: «Вельможний пане ведмедю! Що ти так знущаєшся? Одного з’їси, а десятьох із злості роздереш і покинеш!.. Адже так до року, то й душі живої в лісі не стане. Ліпше ти ось що зроби: сиди собі спокійно в своїм гаврі, а ми тобі будемо щодня присилати одного з-поміж нас, щоб ти його з’їв».
Олександр Лук’яненко
У лісі почалася епідемія грипу.
— Кха, кха, кха! — бухикав у норі Борсук.
— Хр-рю-с-с, хр-рю-с-с! — чмихав у лопух Дикий Кабан.
— Пить, пить, пить! — жалісно попискувала Білочка, прикута до дупла високою температурою.
Олександр Лук’яненко
Лис блаженно хропів у норі, коли спалахнула лісова пожежа. Втягнув носом дим, вискочив,— а довкіл горить, тріщить, гогоче. Рятуйся, хто може!..
Задихаючись від чаду, з обсмаленими вухами добіг якось до берега річки та й заметушився. Річка що широка, що глибока, а плавець він нікудишній, ще й лапи геть попік: і до середини чи догребе, пустить бульки.
Езоп
Якось тинявся лев лісом, шукаючи поживи. Вже два дні ріски в роті не мав. На третій день зустрів ведмедя.
– Добрий день, друже, куди простуєш?
– Ох, любий леве, – відповідає ведмідь, – шукаю чогось попоїсти, та нічого немає; такий я голодний, аж живіт до спини прилип.
– І я голодний, – відказує лев.
Шарль Перро
Один мірошник залишив у спадщину трьом своїм синам тільки млин, осла і кота. Сини швидко поділили спадщину: старший забрав собі млин, середній одержав осла, а меншому дістався кіт. Менший брат дуже засмутився.
— Мої брати,— казав він,— зможуть чесно заробити собі на хліб, якщо житимуть разом. А мені, бідолашному, коли я з’їм кота і зроблю рукавички з його шкури, лишиться тільки померти голодною смертю.
Кіт почув ті слова, але нітрохи не збентежився.
Французька народна казка
Жив колись у місті Арлі один тесля. Палко любив він своє ремесло, а крім усього іншого, був напрочуд гостинний чоловік. І зайшли якось до нього двоє прочан. Один товстий, з великою бородою, другий — маленький, непоказний. Побачив їх тесля і одразу зметикував, що ніякі вони не прочани. Бородатий — то сам господь Бог, а його супутник — святий Петро, отой, що в нього ключі від раю зберігаються. Впізнав їх тесля, але не показав цього. А бородатий підступив до нього та й каже:
Французька народна казка
Солдат Ля Раме повертався з війни додому. Весело й бадьоро йшов він дорогою, радіючи, що невдовзі побачить рідний дім і стару матір. Випало йому по дорозі пробиратися через дрімучий ліс, і тут, у лісі, здибав він вовка, орла та мурашку. Всі троє сиділи на землі коло вбитого ягняти й сперечалися, як-то їм по справедливості розділити поживу. Довго сперечалися, та так ні до чого й не дійшли. Бо коли поділити здобич порівну, то вовкові буде мало, орлові якраз у міру, а мурашці забагато.