Казки Школи під Голубим Небом

Для молодшого шкільного віку 

Казковий сценарій

(телепередача)

Мета: формувати загальну та емоційну культуру через казки В.О.Сухомлинського; розвивати естетичну свідомість, потяг до прекрасного; виховувати в дітей пізнавальний інтерес і любов природи рідного краю.

Обладнання: малюнки, репродукції картин, музичне оформлення,ляльковий театр, іграшки, вірші, слайди.

Перебіг  заходу

1 ведуча. В ефірі дитяча телепередача «Казки Школи під Голубим Небом». Ми раді вітати всіх присутніх у студії.

2 ведуча. Доброго ранку!

1 ведуча. Доброго дня!

2 ведуча. Доброго вчора, сьогодні, щодня…

1 ведуча. Хай не псується годинник на вежі.

2 ведуча. Хай буде все на землі, як належить:

1 ведуча. Сонце –  як сонце, літо – як літо,

2 ведуча. Дощик –  як дощик, діти – як діти.

1 ведуча. Кожному дому щастя бажаєм.

2 ведуча. Маку – цвітіння, житу – врожаю,

1 ведуча. Небові – миру, голубу – неба.

2 ведуча. Кожній дитині – всього, що треба.

1 ведуча. Хай усміхаються діти щодня,

Ведучі. Доброго ранку! Доброго дня!

(звучить пісня « Свято казки» у виконанні Кореновської В.)

2 ведуча. Сьогодні в нашій передачі беруть участь діти нашої школи. І ми познайомимось з їхньою роботою.

1 ведуча. Наша передача монтуватиметься в різних студіях: «Інформаційній» ,»Театральній»  та «Естетичній».

2 ведуча. І розпочинаємо ми свою програму з першої студії – «Інформаційної».

(голос із-за куліс на фоні мелодії « Одинокий пастух»)

«Що таке Школа під Голубим Небом?

Теплий літній вечір. На голубому небі спалахує перша зірочка. Щодня до мене приходять діти. Дошкільники, першокласники, другокласники… Ми сідаємо під столітнім дубом. Замовкає село, засинає степ, із саду долинають таємничі звуки, спить озеро. Увесь світ навколо нас спить. Лише зірочка в небі мерехтить та цвіркун співає. Це і є наша Школа під Голубим Небом.

Діти приходять у світ казки. У ці прекрасні літні вечори ми стаємо поетами – складаємо казки. Все, що ми бачимо, здається нам у ці дивовижні години казкою.

Школа під Голубим Небом – це джерело живої думки й слова, до якого я щодня приводжу вас, щоб ви стали людьми великої душі, розумними й сердечними, мудрими мислителями.»

(В.О.Сухомлинський)

Диктор. Сподіваюсь, ви всі здогадались про кого буде мова?

Багаторічний директор Павлиської середньої школи, кандидат  педагогічних наук, автор багатьох книг, брошур і статей, художніх творів для дітей, заслужений учитель – Василь Олександрович Сухомлинський.

Дикторка. «Людина, – любив повторювати педагог, – народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.» Ці проникливі слова можна і треба віднести і до самого Василя Олександровича.

Диктор. «Вірте в талант і сили кожного учня.» Ці слова Сухомлинського можна було б поставити епіграфом до всього, що було ним написано.

Дикторка. Василь Олександрович – надзвичайно скромна, цілеспрямована натура,тиха і навіть, незважаючи на знаменитість, трохи сором` язлива людина. Жила в ньому титанічна сила волі й духу, невичерпна енергія, воля бійця за справедливість, за долю освіти та виховання майбутнього. Важливе місце серед цього багатства належить казці.

Учень.
Країна дитинства – країна казкова
І часто дорослих вона вабить знову,
І часто дорослі літають у мріях,
Вернутись в дитинство живе в них надія.
Із казкою любі не розлучайтесь,
Вам казка чарівна підкаже пораду,
В ній знайдете завжди утіху й відраду,
Давайте ж на хвильку заглянемо в казку.

2 ведуча. Перед нами двері з інтригуючою назвою «Театральна». Тут ми познайомимось із творчістю Василя Сухомлинського. Він говорив: « Десятиріччя праці – нелегкої, але радісної – переконали мене: казка, творчість – це найтонший і найніжніший дотик. Казка – дитинство думки. Вона робить світ дитинства яскравим і цікавим».

1 ведуча. І так до вашої уваги казка Василя Олександровича «Як їжачок до зими готувався».

(Ляльковий театр)

Як їжачок до зими готувався

Автор. Був собі в лісі їжачок. Знайшов він кімнатку в дуплі старої липи. Тепло в ній і сухо. От він там і живе.

Настала осінь. Падає жовте листя з дерев. Скоро й зима настане. Почав готуватися їжачок до зими. Сходив до лісу, понаколював на свої голки сухого листя. Приніс до кімнатки, настелив, стало ще тепліше.

Знову подався до лісу їжачок. Назбирав грушок, яблук, шипшини. Приніс на голках до хатини, склав у бочці. А бочку зробив із березової кори.

Ще раз почимчикував їжачок до лісу. Нашукав грибів, насушив їх і теж поклав у бочку. Тепло й затишно їжачкові, але сумно одному. Захотілося знайти товариша. Пішов він до лісу, зустрів зайчика.

Їжачок. Зайчику-побігайчику! Ходи до мене, в мою кімнатку, жити.

Зайчик. Не хочу я до тебе, в твою кімнатку. У мене своя є.

Автор. Пішов їжачок далі та й зустрів сіру мишку.

Їжачок. Мишко-шкряботушко! Ходи до мене, в мою кімнатку, жити.

Мишка. Дякую тобі, їжачок, за запрошення, але в мене своя нірка є. Я там буду жити.

Автор. Засмутився їжачок та й пішов далі. Зустрів він ховрашка.

Їжачок. Братику-ховрашок! А ходи-но зі мною жити в мою хатинку.

Ховрашок. Вибач, їжачок, але я не можу з тобою жити. У мене своя нірка є.

Автор. Зустрів їжачок цвіркуна. Сидить цвіркун на сухій стеблині, дрижить від холоду.

Їжачок. Іди до мене жити, цвіркуне.

Цвіркун. Дякую тобі, дякую тобі, їжачок, за запрошення. Я згоден.

Автор. Пострибав цвіркун у хатину до їжачка радий-радесенький (Стиха лунає музика). Настала зима. Їжачок цвіркунові розказує казку, а цвіркун пісню їжачкові співає.

2 ведуча. Написано тисячі казок. Хто ж їх автор? Це чудова українська  природа і декілька поколінь маленьких дітей – творців казок Школи під Голубим Небом.

1 ведуча. Який дивовижний та чарівний цей театральний світ… Колего, а ви знаєте, що відбувається за оцими дверима?

2 ведуча. Звісно, знаю. Це наступна студія в нашій телепередачі «Естетична» і панує тут дух мистецтва.

1 ведуча. Діти, все що оточує нас – це чарівний світ казки. Тож давайте завітаємо до цієї студії і впевнимося, скільки прекрасного і красивого можна споглядати всюди, і найбільше в природі.

(Виходить Осінь під тихе звучання мелодії Бетховена )

Осінь. Осінь…Скільки поезії в цьому золотаво-сонячному слові і скільки радості й тихого смутку. Мене часто звуть чудовою, замріяною, золотою, загадковою, незбагненною. Щоразу я неповторна у своїй красі і витівках. А яка я непостійна! То ніжна і лагідна, то похмура і непривітна, то весела і життєрадісна, то мрійлива та плаксива.

2 ведуча. Письменники і поети здавна милувалися красою осені і намагалися передати її красу словом.

(Учень читає вірш В.Сосюри)

Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
Осінь жовтокоса на баскім коні.
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
І берізка гола мерзне під вікном.

1 ведуча. А композитори дивовижну осінню красу зображали за допомогою мелодій.

2 ведуча. Художники, зачаровані красою цієї пори року, передавали її у творах живопису.

(звучить уривок мелодії «Пори року» і йдуть слайди репродукцій картин)

1 ведуча. До вашої уваги осінній вернісаж нашого учня Данчака Арсена.

(Виступ учня)

2 ведуча. А учні 1 класу дарують осені прощальний танець.

(Учні виконують танець)

Учень.
Краса природи – справжнє диво!
Все неповторне і живе.
Де не поглянь, скрізь так красиво,
По небу сонечко пливе,
Навколо височіють гори,
Між горами дзюрчить вода,
А ліс зелений, наче море,
І всюди казка вигляда.

1 ведуча. Ось і дійшла наша передача до кінця. Який висновок можна зробити з побаченого і почутого?

1 учень. Треба багато читати. Адже, як сказав Сухомлинський, «Читання – це віконце, через яке ми бачимо, пізнаємо світ і самих себе.»

2 учень. Казка – це чарівний світ природи, що оточує нас.

3 учень. Казку можна почути в музиці і створити, побачити на малюнках.

2 ведуча.
Якби не казка, хто б і знав,
Що стільки є чудес на світі.
І хто б завісу відкривав
У світ, в якому грають діти.

(Вихованці дитячого садка виконують танець «Чунга чанга»)

(Звучить пісня «Маленька країна» у виконанні Кореновської В.)

1 ведуча. Дякуємо всім. До нових зустрічей у світі чарівних і неповторних казок під голубим небом.