tsikava-rozmova

Цікава розмова

Для дошкільного віку

Казковий сценарій

Дійові особи: Печериця, Опеньок, Боровик, Сироїжка, Лисичка, 1 Мухомор, 2 Мухомор.

Лісова галявина, на якій зібралися гриби.

Автор.
Якось стрілись біля дуба грибочки маленькі
Й стали себе вихваляти отак веселенько,
Які вони гарні, корисні, смачненькі.

Сироїжка.
Я – найкращу шапку в цьому лісі маю,
Де не появлюся – усе звеселяю!

Печериця.
Ти, сестричко, гарна що можна сказати!
Але я смачніша – можу доказати!
Краще соусу із мене межені й не шукати!

Опеньок.
А мене, сестрички, можна й посушити,
І консервувати й в бочку засолити!

Боровик.
Подивлюсь я навкруги – скільки вас багато!
Піддубники й сироїжки, рижики й лисички,
Опеньки та маслюки й смачні печерички.
Хто ж найкращий серед вас, найсмачніший, друзі?
Хто ж тут самий основний в лісовій окрузі?
Кого можна з м’ясом, друзі, порівняти?
Кого в козубку заносять залюбки до хати?
Чи ви знаєте хто я?
Говоріть скоренько!
А тоді вже всі пограємо в квача веселенько!

Сироїжка.
Знаємо, знаємо, хто ти друже!
Ми тебе всі знаємо і до свого гурту залюбки впускаємо!
Боровик тебе всі звуть – цар грибів в лісочку,
Знаємо маєш ти багато і синів і дочок!
А я – мила Сироїжка, дуже я тендітна.
Хрустка ніжка, гарна шляпка, ще й мила усмішка!
Мене теж як і тебе люди полюбляють
Варять в супі, консервують
Ще й сухими у мішечки на зиму складають!
А білочки довгохвості теж зі мною дружить,
Мною вони гілки в лісі прикрашають,
І мене, руденькі, на зиму запасають!

Лисичка.
Ой, як смішно мені слухати ваші вихваляння,
Подумаєш вони смачні, подумаєш: дуже гарні!
Подивіться ви на мене – яка я хороша!
Я — жовтенька, веселенька й на сонечко схожа.
Та й на смак не гірша вас!
Гарні люди теж мене в козубки збирають,
Та й на зиму в діжечки дубові складають.
З білочками теж дружу – їм допомагаю
Пережити зиму люту,
Всі ж бо про це знають!

Опеньок.
Ой, хвастливі аж не можу вас слухати спокійно,
Ви – корисні, ви – хороші та яке ж це диво?
Кого хочете ви цим друзі здивувати?
Ліпше слухайте мене що буду казати!
Ви б подумали як краще ворога здолати,
Хробаччю оту прокляту із лісу прогнати!
Що б могли ви довше жити, більшими зростати,
Що б не могла хробаки ваше біле тіло пожирати!

Печериця.
Знаю, знаю я, опеньку, як усе зробити:
Треба всім нам в мухомора отрути попросити,
Отрути ми нап’ємося – хробаки загинуть,
Так до старості своєї ми та й доживемо!

Боровик.
Ні, дівчинко – печериця, так робить не можна!
Бо ніхто тоді вже з’їсти нас більше не зможе!

Сироїжка.
Добре, що не зможе люд нас куштувати!
Будемо ми довше жити, по лісу гуляти,
І веселим оком на все поглядати!

Опеньок.
Ой, як добре ви, сестрички, й розумно сказали,
А он, гляньте, й мухомори до нас завітали,
Попросимо всі гуртом отрути в них гарненько,
Якщо вони нам дадуть – нап’ємося скоренько.

Лисичка.
Бувайте здорові, гарні мухомори!
Маємо ж бо ми до вас важливу розмову.

Печериця.
Хочемо ми всі у вас отрути попросити,
Щоб хробаки оті страшні не мали права жити,
Хочемо довго жити ми й старими вмирати,
Щоб не міг нас люд тягнути до своєї хати!
З нас супи варити, смажити, сушити,
В бочки нас солити, ще й маринувати,
А зимою замість м’яса на стіл подавати!

Виходять Мухомори.

1 Мухомор.
Добрий день, грибочки, раді вас вітати!
Але ж ми отрути нашої вам не можемо дати!
Бо не буде вас тоді вже ніхто збирати.

2 Мухомор.
Будуть вас всі люди завжди обминати,
А білочки руденькі, не зможуть збирати!
А для чого ж вам тоді з землі виростати,
Якщо користі й добра нікому давати?

Боровик.
Слухаю я, слухаю вашу цю розмову,
Й намагаюсь зрозуміти думку цю чудову!
Як же ви існуєте, для чого живете?
Вас всі обминають, ніхто не збирає,
Й грибами смертельними гірко називають!
А ви зовсім не журитесь, ростите гарненькі –
І біленькі, і сіренькі й навіть червоненькі!

1 Мухомор.
Ніжні сироїжки, лисички, опеньки,
Послухайте нас грибочки – гарні й чепурненькі,
Розкажемо вам історію про нас цікавеньку!
Люди нас також збирають, везуть на фармзаводи,
А там з нами відбуваються, чудові пригоди:
Ліки чудодійні з нас там виробляють,
Які хворим людям одужати помагають!
А ще – лосів ми лікуємо, коли ті хворіють,
Бо розмовляти з нами вони чудово вміють!
А всім іншим нас збирати геть забороняємо,
Ми – отруйні, не їстівні, всі ж бо про це знають!

2 Мухомор.
Так що так, така вже доля в кожного грибочка,
Одним жити – аж погнати, а іншим – у бочку!
Поки ви ще молоді, здорові, пригожі
Доки на столітнього не стаєте схожі,
Поки хробаки не з’їли тіло молоде,
Поїси личко молоденьке, поки не сумненьке,
Проростайте, підростайте, з людьми всі вітайтесь,
Та й до рук їх справних скоріш поспішайте!

Автор.
Посхиляли голівоньки грибочки низенько,
Та й слухали цю промову, уважно, чемненько,
Потім повернулись, усі посміхались,
Та й на своїх ніжках отак обернулись, та й сказали:

Сироїжки.
Вам спасибі, мухомори, за раду, рідненькі,
Заспокоїли ви наші гриб’ячі серденька!

Боровик.
Ну, що ж, друзі, мої милі, така наша доля,
Пробиватись, виростати з трави виглядати,
Ти й до людей в козубки скоріш, поспішати!
Хай збирають люди нас та будуть здорові,
Варять, смажать, маринують, сушать, в діжках солять,
Роблять соуси чудові, лікуються наші!
Ми ж бо будемо рости, великі й здорові.
Та й зазнаємо всі разом чудової долі!

Автор.
Послухали це грибки й швидко розійшлися:
Хто – під дуба, до берези, а хто й до пеньочка,
Щоб рости, виховувати ще й синій та дочок!

Всі розходяться по своїх місцях.

КІНЕЦЬ