Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Імант Зієдоніс
Полум’ячко, Вогнянка. Вогнедоня. Яка червона, славна на вістрі свічки пломеніє. Яка слухняна, яка люба! Чарівлива, полум’яна, щира доня вогню, яка гарна, червона… Червона шапочка, на ногах червоні черевички, ще й червоною хустинкою вимахує. Облизуючись, червоного язичка показує. Червоні щічки палахкотять. Вродлива, слухняна, Вогнянка, Вогнедоня.
Імант Зієдоніс
Синій кінь серед гороху. І справді – синій кінь серед гороху. Я його ще вчора там бачив. Він скуб сині квітки гороху, і тепер я знаю, чому кінь синій.
Так задумали інші коні. Якось зібралися коні з усіх кінців світу. У тому товаристві чорні, білі, чалі та гніді, сірі, рябі й червоні коні метикували: “Може статися, що машини переможуть і нам доведеться загинути. Вже тепер лошат дуже мало. А ще як старих коней поведуть на ферми лисицям на розтерзання, то що тоді?
Імант Зієдоніс
Я таки його бачив. Маленький та брунатний, він заліз на сковорідку, вистрибував по смажених кришениках картоплі і вигукував: “Брунатний! Брунатний!” Коли я посипав смаження перцем, він пчихнув та й щез.
Деякі, кому довелося його бачити, говорять те ж саме: це маленький брунатний чоловічок, який скрізь, де щось вариться, смажиться, печеться, кричить: “Брунатний! Брунатний! Брунатний!”- і все одразу підрум’янюється, гнітиться, стає брунатним, а отже, готовим. Проте бачать його лише обранці – потрібне превелике терпіння! Та мені кортить знову його побачити! Але де?
Сонце, немов яєчний жовток, золотилося над світом. Воно випромінювало тепло і життя. По його промінчиках на землю збігали жовті курчата. Пізніше вони зодягнуться в різнобарвні зодяганки, а спочатку всі – в жовтому. Бджілка також була жовта, вона від щирого серця припрошувала до жовтого вулика й курчатко, та те не змогло до нього добратися. “Почекай-но,- думало собі.- Довкола пурхають жовті метелики, достемнісінько як я, отож і я полечу”. Курчатко підскочило, але ж крильця, крильця… тільки манюсінькі пуп’янки по боках, оторочені жовтим пушком… “Нічого,- вирішило курчатко.- Доросту до курки, то й літатиму високо-високо”. Та й примостилося під квочкою, і заснуло, зігріте жовтим пір’ям мами.
Імант Зієдоніс
Учора випав перший сніг. Усе стало біле. Все біле-пребіле, нічого не впізнати. Білк курка знесла біле яйце і загубила його у снігу.
Білий півень заспівав білу пісню, а вона злетіла під стріху, примерзла отам і зависла білою бурулькою.
Біла вивірка вивела білих вивірченят, а ті сховалися серед білого галуззя – і не знайти їх бїльше.
Українська народна казка
Жив колись на світі бідний русин. І щоночі йому снився син — високий, гарний леґінь. Але то був тільки сон. Життя проминало, а у чоловіка ні сина, ні багатства — сама біда в хаті.
Під горою мав трохи землі, але на ній і дурний бур’ян не хотів рости. А одного року була така засуха, що й земля згоріла.
Пішов бідняк найматися до графа, якого буковинці любили, як сіль в оці чи тернину в боці.
— Підеш молотити,— сказав граф,— а за роботу візьмеш те, що в чоботи нападає.
Ліна Костенко
У садочку-зеленочку
ходить вишня у віночку.
Хтось їй грає на дуду,
подивлюся я піду.
Баба каже: – Не ходи!
Темні поночі сади.
Там, де вітер шарудить,
бузиновий цар сидить.
Валентина Каменчук
Я здивована стою
У зеленому гаю.
А дубки в легких шапках
Застудились на вітрах:
Кахи-ках!
Кахи-ках!
Віршована казка Валер’яна Поліщука
Світлою долиною
Струмочок дзюрчить,
Над водою мінливою
Билина мовчить,
Билина-рослина
Стоїть, мовчить:
Є що тут їсти,
Є що й пить.
Казковий сценарій
(телепередача)
Мета: формувати загальну та емоційну культуру через казки В.О.Сухомлинського; розвивати естетичну свідомість, потяг до прекрасного; виховувати в дітей пізнавальний інтерес і любов природи рідного краю.
Обладнання: малюнки, репродукції картин, музичне оформлення,ляльковий театр, іграшки, вірші, слайди.
Перебіг заходу
1 ведуча. В ефірі дитяча телепередача «Казки Школи під Голубим Небом». Ми раді вітати всіх присутніх у студії.
2 ведуча. Доброго ранку!