Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Олександр Лук’яненко
Дощове видалося літо, й дашки над хатинами лісових мешканців,— у кого домівка під соломою, в кого під очеретом,— почали протікати. Відтак ухвалила вся мокра громада: час уже замінити ті нетривкі матеріали черепицею: вона ж бо й для ока любіша і, головне, на довгий вік.
Олександр Лук’яненко
Багато років стояв понад шляхом велетень Дуб. Вік його Тіні був менший, бо в дні, коли над Дубом клубочилися хмари, вона пропадала. Та тільки-но минала негода й знову виглядало сонце, Тінь поверталася, щоб зайняти своє місце — часом більше, ніж сам Дуб.
Олександр Лук’яненко
Притюпав Лис до сусіда Борсука та й каже:
— Добряча в мене нора, гріх скаржитись. Суха, тепла, із запасним виходом. Одна лиш морока: блошви в підстілці страх скільки розплодилося, й кусюча, клята, не дає спокою. Оце зараз скупався і думаю собі: треба ту трухлявину викинути, свіженького понаносити… Чи не допоможеш, сусіде?
Олександр Лук’яненко
Усе було б гаразд, якби Левові не сказали, що він — цар звірів.
«Гм,— зміркував Лев,— коли я цар, то й вигляд у мене має бути царський. Треба якнайпишніше прикрасити свою стару шкуру…»
Подбати про царське вбрання він доручив двом Мавпам. Ті у лев’ячу гриву понастромляли пір’я з хвоста павича, на шию почепили намисто із зубів акули, а шкуру густо посипали пилком, струшеним з крилець десяти тисяч барвистих метеликів. Лев блищав і мінився на сонці всіма кольорами райдуги.
Езоп
Якось уранці навантажив хлібороб на віслюка плуг і мішок пшениці, вивів волів із обори та й подався в долину – засівати своє поле.
День був погожий, сонячний. Зеленіли левади, на пагорбах яскріли весняні квіти. Ступав хлібороб за худобою, і радість повнила його груди, бо уявляв він, як сіятиме пшеницю – надію свого життя.
Езоп
Було це за давніх-прадавніх часів. Якось, сидячи на своєму троні на високому Олімпі, надумав Зевс настановити царя птахів. Повелів усім, аби прийшли до нього і вибрали з-поміж себе найгарнішого – йому й бути царем.
Зачувши це, зраділо птаство, кинулося до річки вмиватися, чепуритися. Всі прагнули постати перед Зевсом якнайгарнішими.
Тільки галка спокійно сиділа на дереві. Не метушилася, бо знала – годі їй і думати про царювання. Надто вже вона непоказна. Де вже Олімп – найвищий гірський масив у Греції. У давньогрецькій міфології Олімп вважали місцем перебування верховного бога Зевса та інших богів.
Олександр Лук’яненко
У лісі почалася епідемія грипу.
— Кха, кха, кха! — бухикав у норі Борсук.
— Хр-рю-с-с, хр-рю-с-с! — чмихав у лопух Дикий Кабан.
— Пить, пить, пить! — жалісно попискувала Білочка, прикута до дупла високою температурою.
Олександр Лук’яненко
Лис блаженно хропів у норі, коли спалахнула лісова пожежа. Втягнув носом дим, вискочив,— а довкіл горить, тріщить, гогоче. Рятуйся, хто може!..
Задихаючись від чаду, з обсмаленими вухами добіг якось до берега річки та й заметушився. Річка що широка, що глибока, а плавець він нікудишній, ще й лапи геть попік: і до середини чи догребе, пустить бульки.
Езоп
Якось тинявся лев лісом, шукаючи поживи. Вже два дні ріски в роті не мав. На третій день зустрів ведмедя.
– Добрий день, друже, куди простуєш?
– Ох, любий леве, – відповідає ведмідь, – шукаю чогось попоїсти, та нічого немає; такий я голодний, аж живіт до спини прилип.
– І я голодний, – відказує лев.
Езоп
Якось ворона, пролітаючи над господою, побачила на гаку під дахом шматок м’яса.
«О, сьогодні добре пообідаю!» — зраділа вона.
Вхопила м’ясо та й злетіла на високе дерево.