Для молодшого шкільного віку
Кость Дяченко
Казка-жарт
1
За поля та за левади
Сіло сонце спочивати.
Натомилося ясне —
Хай-но трішечки засне.
А з далекого узгір’я
Через доли навпростець
Прикотився до подвір’я
Синій вечір-вечорець.
Казки, легенди та байки для дітей українською мовою
Кость Дяченко
Казка-жарт
1
За поля та за левади
Сіло сонце спочивати.
Натомилося ясне —
Хай-но трішечки засне.
А з далекого узгір’я
Через доли навпростець
Прикотився до подвір’я
Синій вечір-вечорець.
Петро Єршов
Частина перша
“Починається казка казатися”
За горами, за лісами,
За широкими морями,
Проти неба на землі
Жив дідусь в однім селі.
У старенького три сини:
Старший – з розумом хлопчина,
Середульший – сяк-такий,
А найменший – геть дурний.
Божена Немцова
Жив якось король і було у нього три доньки. Як постарів, замучили його сумніви, котру з них зробити королевою. Адже всіх трьох він любив однаково! Покликав одного дня король дівчат до себе й мовить:
– Донечки мої! Я вже старий і не відаю, скільки ще проживу на світі. Тому хочу вирішити, котрій із вас трон залишити. Але спочатку мені треба знати, як ви мене любите.
Наталя Забіла
Вередливі жабки
Очеретяна хатина
біля річечки була,
і жила у ній родина
не велика, не мала:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Микола Зінчук
У дитячу виправну колонію прийшов наказ — виділити сорок чоловік для спеціального поселення. Начальство колонії вибрало сорок здорових п’ятнадцятирічних юнаків і сказало їм:
— Ми веземо вас у спеціальне поселення, на далекий острів. Там ви будете жити, аж поки ми не заберемо вас. А тоді всі розійдетесь по домівках.
Тамара Коломієць
Казка
Кажу, кажу казку
За бубликів в’язку.
Один бублик — на зубок,
Другий бублик — в козубок,
Третій — у кишеню,
А четвертий — в жменю.
А онука — п’ятим
Буду частувати.
Хай він бублика смакує,
Хай над казкою міркує.
Микола Зінчук
1
У житті часто трапляються незначні події, на які ніхто й уваги не звертає. Але іноді такий собі незначний випадок започатковує велику справу. Одну з таких історій ми й хочемо розповісти. Навантажений картоплею віз котився з поля додому. Тато сидів на возі і правив кіньми, а Олеся з мамою йшли за возом. Біля залізничного переїзду підвода зупинилася, бо якраз проходив поїзд. І тут Олеся побачила, що на краю дороги лежить гарненька рожева картоплина. Кілька таких же картоплин лежали на дорозі, розчавлені колесами автомобілів. Олеся підняла уцілілу картоплинку і кинула її на віз.
Микола Зінчук
Місячної новорічної ночі поспішав до дітвори Дід Мороз. А в цей час шестикласник Павло Головатий заховався в кущах і курив. Він знав, що це недобре, навіть збирався кинути цю згубну звичку, але відкладав це з дня на день, з місяця на місяць і далі курив. Курить Павло, аж тут Дід Мороз іде. Через плече торба з подарунками, борода й вуса інеєм припали.
— Хлопчику, що ти тут робиш? — запитав Дід Мороз.
Микола Зінчук
Бувають люди, обличчя яких випромінює радість і щастя навіть тоді, коли для веселощів ніби й немає підстав. Тут ідеться не про ті бездумні веселощі, по яких пізнають недалеких простаків. Ми говоримо тут про людей внутрішньо осяяних, людей з чистим серцем і незаплямованим сумлінням. їх обличчя сяють добром і красою, що закорінені в усьому їх єстві.
Микола Зінчук
Радянська делегація їхала на міжнародну конференцію з питань сільського господарства, яка мала відбутися в Сполучених Штатах Америки. Делегацію сформували з керівних працівників. Але в останній момент прийшла згори вказівка, що треба обов’язково залучити до неї хоч одного рядового колгоспника, який працює в тваринництві, притому в горах. Бо ж на конференції мала йти мова про тваринництво в гірських умовах. І залучили заслуженого вівчаря з Карпат Івана Корзана.